ВНИМАНИЕ!!!

 Отправлено: 07.03.22 22:08. Заголовок: Обстановка в Дніпрі

Паніка відсутня, занепадницьких настроїв немає, місто готове до оборони.
Бійці ТрО напоготові, мене записали в резерв з огляду на вік, але моя "арка" готова відкрити рахунок.

 Отправлено: 29.03.22 14:28. Заголовок: Тероборона Киева сей..

Тероборона Киева сейчас вовсю воюют, а у нас типа того (слова "Тероборона Києва" меняются на "Тероборона Дніпра"):
ТЕР оборона

 Отправлено: 05.06.22 23:52. Заголовок: Зі слів втікачів від..

Зі слів втікачів від "русскава мира" на окупованих територіях відбувається таке, що Буча, Ірпінь і Бородянка всього лише незначні епізоди цієї війни з Лаптєстаном.

 Отправлено: 13.10.22 00:55. Заголовок: Ось яка справа, русо..

Ось яка справа, русопідарськи террористи "замінували" вулик... У вулику, на підйом кришки, була встановлена пастка з двох гранат РГД-5. Обидві гранати були примотані до дошки, яка була прикручена до рамки з вощиною. Замість запобіжних чек в запали були вставлені англійські булавки. Булавки були з'єднані послідовно капроновою ниткою. Друга частина нитки була приєднана до потолочної дошки вулика на шуруп.

Пасічнику пощастило з двох причин:

1. Нитці дали трохи слабіни коли приєднували до потолочної дошки.

2. Бджоли заліпили запали прополісом. (все незрозуміле або інородє, що потрапляє в вулик, і його не можуть бджоли назовні витягти, буде заліплене пропольсом, це такий "захисний механизм" у сім'ї) тому булавка не вийшла і запал не спрацював.

Це все, що треба знати про кацапню. Йобані террористи.

Вулик замінувати, щоб що?

Вбивати цивільних, мародерити, пиздити унітази, сидіти на пляшках, мінувати вулики - це все на що руснява потороч спроможна, просто гній.

 Отправлено: 13.10.22 00:56. Заголовок: https://i.postimg.cc..

 Отправлено: 13.10.22 00:56. Заголовок: https://i.postimg.cc..

 Отправлено: 13.10.22 00:57. Заголовок: https://i.postimg.cc..

 Отправлено: 30.10.22 17:25. Заголовок: Про чмобіків - Часті..

Про чмобіків
- Частічноє.
Певні обставини змушують мене набирати текст на телефоні, а це накладає деякі обмеження.
Простіше кажучи – складно.
Складно набирати чогось такого осмислено великого на телефоні. Я велика (в середовищі літераторів) людина з довгими руками і вимагаю зручностей: столу, стільця, клавіатури, монітора, бюстика Зеленського на одній із колонок.
А щоб ось так, щоб на айфонах – нехай вам немихуїл пише, щоками круглими трясучи. Він, до речі, чи блогірствує ще? Втім, це неважливо.
Отже, частічно про мобілізацію.
Тиждень тому за одним моїм московським знайомцем прийшов собака-військком – із поліцією. Прийшов не просто так, а за відомою йому адресою. Тобто, прописаний той знайомець був у своїй московській (фу-бля!) квартирі, а жив у будинку на Новій, е-е-е... скажімо, Ризі.
А собака це знав і прийшов одразу туди. І не теревенити з ним про те та про се, а з повісткою в зубах. Вмри-мовляв ти сьогодні, а я колись потім.
Це було тільки по-перше, а чорним вороном з синім відблиском вже спускається на нас по-друге: йому сорок сім років, він благородно лисий, досить шляхетно огрядний і має високе звання рядового і не навченого пішаниці (не закінчена військова кафедра). Раніше не служив, все життя обіймаючи посади манагерів найвищої ланки. Поточна біла зарплата на шість нулів, нехай і в фу-блях.
Постає питання, навіщо російським збройним силам, здатним за тиждень дійти до Берліна, а за три дні до Ла-Маншу, цей особливо цінний мобілізаційний кадр, коли в провінції повно бідних сімей, які залюбки міняють непотрібних родичів на дрова і баранів цінних порід?
А це, друзі мої, було питання. Ось вашого покірного слугу, який добровольцем-молодцем з’явився на призовний пункт ще... так, 24 лютого – у результаті забракували, хоча він, маючи той самий ступінь огрядності, що і наш герой, все ж таки трохи старший і значно досвідченіший та ще й ветеран Team Fortress 2, аж з 2007 року (у мене й медаль є).
Адже, як нам усім добре відомо з російських джерел, втрати РФ у цій війні не перевищують і 6000 осіб, тоді як втрати «формувань радикалів» коливаються в районі 600 000, які марно намагається приховати хромакейний Зеленський.
Одначе!
Одначе не варто турбуватися за мого знайомця – так склалося, що за добу до цього він вилетів з країни “у справах”. Повертатися поки не збирається, та й безглуздо було б помирати за кремлівське чмо. Тим більше, коли за МКАДом ще повно всяких інших росіянчиків.
З.І. Багато хто чекає новин від “нашої людини в Мулино”. Для них у мене небагато, але є: бравий зв'язківець Морковкін (назвемо його так, ті, які в темі і знають, нехай оцінять) прибув кудись “під Донецьк” і чекає.
З хорошого – їх годують.
З поганого – погано (годують). Крім того, доводиться спати на землі, просто неба, через що бурчать навіть штабні, а вони ж таки бачили види.
Стоїть страшенний гарматний гул – за його словами, ЗСУ снарядів не шкодують.
Все вищесказане – перекази його дружини, жінки простакуватої, та до того ж вона відволікається зараз на справи сердечні. Тому я наводжу лише те, що вдалося однозначно ідентифікувати, а саме – скарги. В іншому особіст-секретчик у них попрацював добре – зайвих подробиць наш доброволець-сука не повідомляє.
Та ми зачекаємо.

 Отправлено: 30.10.22 19:01. Заголовок: Путник пишет: Ось як..

Путник пишет:

цитата:

Ось яка справа, русопідарськи террористи "замінували" вулик...

Кстати, я давно зарегился на сайте-электронной_библиотеке https://www.twirpx.com . И выложил там книгу "Старинов И.Г. Белофинские мины и ловушки и борьба с ними" 1940 г. Получилось так, что на форуме Милитеры мне предложили найти эту книгу в библиотеке и оцифровать. Нашел, оцифровал и выложил. И почему-то именно эта книга имела самый больший интерес у посетителей. Скачана 54 раза. Но это после реорганизации движка сайта. А перед этим (насколько помню) было под 70 скачиваний.
Вот там показаны разные варианты финских ловушек. Это понятно, что финнам пришлось придумывать разные недорогие варианты оружия для войны в лесах. Когда-то мне приходилось ездить через Карелию маршрутом Москва - Мурманская обл. И да, там жел. дорога проложена среди сплошных лесов.

 Отправлено: 31.10.22 21:25. Заголовок: З художнім викладом ..

З художнім викладом цієї книги я познайомився ще в 1970 році. В журналі "Наука и жизнь" був скорочений виклад книги В.Орлова "Подземная гроза".
Книга явно написана за мотивами брошури Старінова.
У нас в частині книга Старінова була в службовій бібліотеці. Я тоді ще подивувався: до чого схожа на "Подземную грозу".

 Отправлено: 09.11.22 22:14. Заголовок: Воно боїться Найбіл..

Воно боїться

Найбільше у кацапах мене дивує їхня остійність: перебуваючи вже буквально по коліна в продукції своєї життєдіяльності, вони не провалюються під землю. Фігурально кажучи, оскільки бути вимазаним власним лайном і пронизувати земну твердь від сорому – явища все ж таки різного порядку. Перше – з комічної області, а друге – магічної. Тому кацапи: ватники, путіністи, солдати та офіцери збройних сил Росії ходять під себе і по землі. Бо можуть, а сором, як відомо, очі не виїсть. Але якби міг, о – ми побачили б першу в історії країну сліпців!

А цих – як з гуся вола.

Напали, далі нікуди як “вероломно и внезапно”, на сусідню країну – і дивляться радянські фільми про фашистів. Програють війну – і радіють з вбитих мирних мешканців. І кричать – мало, мало! Втопили наш крейсер? Розбомбити Київ! Прорвали фронт, розбили наші війська – бахнути ядерними ударами по містах! І знову дивляться фільм про фашистів, у якому чорно-білий радянський Кальтенбруннер цікавиться у Бронєвого – а чи не причетний Ісаєв до того, що Кракова не було підірвано під час відступу? Подивляться-подивляться, захопляться подвигами радянського кінематографа – і гайда в інтернет, вимагати мінування міст, з яких вибивають кацапську мерзоту. Щоб змерзли там усі. Щоб мертвечина – як у них в Росії.

То чи це люди взагалі?

Ви думаєте, ці порівняння можуть їх збентежити? Ви надто добре про них думаєте. Вони посміхнуться, кивнуть вам як своєму і якийсь болісно ожирілий Лісіцин, цілковитий виродок і зовні і всередині, скаже вам: голубчику, та всі так роблять, такі правила – згадайте хоча б англійські ковдри з віспою для індіанців! І все в такому ж дусі, з чистою кримінальщиною, яка і є найкращим втіленням російського менталітету: брехня, сльозливий пафос і кримінал. Поки ви розбиратимете нісенітницю про ковдри – у вас кишеню-то й підріжуть, для того й город городили. Не заради ж дискусії.

Інша справа – страх.

Ось зараз їм страшно. А ще більше – соромно, але зовсім не через руїни Маріуполя чи цих терористичних нальотів, а тому, що російські збройні сили програють війну. Тому багато причин, але для кацапів головне вже те, що вони програють її українцям. Це вважається ганебним і це їх насправді лякає, бо поразка від України – початок нової стадії розпаду їхньої убогої імперії. Найімовірніше вони згодом зберуть її наново, але цього разу за свою незалежність воюватимуть не Польща, Фінляндія чи Україна, а припустимо, татари чи буряти. Чи будуть вони “біло-татарськими бандитами” чи “бурято-шаманськими полчищами” – питання до пропагандистів післяпутинської Росії.

Чи можна цього уникнути?

Теоретично – так. Для цього росіянам треба нагадати про себе, не словом, а ділом показавши, що перекошене ненавистю обличчя “офіційної РФ” – це ще не вся країна. Для цього, звичайно, необхідно виявити трохи більшу громадянську мужність, ніж те, що показали “хороші росіяни” під час пам’ятної кампанії за Шенген. Ймовірно, потрібно буде деяка готовність пожертвувати домашнім затишком – не так, як мешканцям України сьогодні, та все ж таки. Витримавши це випробування, росіяни могли б створити країну приємну для життя і...

Бог мій, та кого я обманюю?

Швидше пекло замерзне, ніж ось все оце поворухне хоч пальцем – навіть заради власного порятунку. Саме власного. Україні їхня допомога не потрібна, ми захистимо себе самі, це вже очевидно. Жодна міжнародна підтримка, жодна зброя не можуть врятувати того, хто не хоче і не може чинити опір агресору. Українці воювати не хотіли, але й спускатися до підвалу, поклавшись на чесне російське слово – звиняйте, дурних нема. Йдеться саме про майбутнє РФ та її громадян, які з інтересом футбольних уболівальників стежать зараз за тим, як наймана армія Путіна, з усіма цими ПВК та “іменними батальйонами”, зазнає поразки за поразкою від ЗСУ.

Очевидно, вони чекають на свисток арбітра та на обговорення підсумків матчу за кухолем пива. Так ось – пива не буде. А “гарним росіянам” слід пізніше віддячити монетою тієї ж цінності – глибокими та щирими співпереживаннями. На більше вони поки не заробили.

Мова не про ті сотні або навіть цілу тисячу громадян РФ, які ризикнули роботою, свободою, а часом навіть життям, заради того, щоб не стати поруч “з тими”. Особисто я можу їм тільки вклонитися, з вдячністю. Йдеться про мільйони жвачних, які покірно відправляють дітей на “уроки патриотизма ” і якщо критикують уряд Лаптєстану і “лічно таваріща Путіна”, то за невдачі у війні, а не за сам факт її злочинного розв’язування. Про тих лібералів, що обурені “ненавистю”, “забороною мирного туризму” та іншим. Не про туризм вам потрібно думати сьогодні – про що завгодно, тільки не про нього.

 Отправлено: 09.11.22 22:15. Заголовок: Бог часто ловить на ..

Бог часто ловить на слові. Пам'ятаєте, колись московський телеведучий з цаповою борідкою і дивним прізвищем Трахтенберг помер посеред ефіру, після того, як заявив, що, що хотів би померти у студії?
Кірілл Стремоусов недавно сказав: "Пока я жив, Херсон будєт русскім". Так отож.

 Отправлено: 09.11.22 22:42. Заголовок: "Бунт" чмобіків

"Бунт" чмобіків

В недавній передачі Фейгін-Арестович була озвучена тема так званого “бунту чмобіків”. Ілюзію, мовляв, кацапська армія, надьожа і опора московитів, кипить і готова повстати, мені доведеться розвіяти.

По-перше, що таке “бунт”?
Академічний словник Білодіда дає визначення цього терміну, як “стихійне повстання, заколот”. Розширене тлумачення роз’яснює, що “бунт – стихійний дієвий опір існуючій владі з метою повалення, відміни її впливу, волевиявлення і авторитету, встановлених нею законів і порядків з метою подальшого встановлення особистої влади, яка виражає власні інтереси, прагнення і волевиявлення”.

Отже, бунт – акт спротиву. Кваліфікуюча ознака – стихійність цього акту. Мета бунту – встановлення особистої влади.

Уточнення. Встановлення особистої влади не слід трактувати, як взяття політичної влади і масштабах держави чи її частини.
Приклад. Стихійний бунт на кораблі може спалахнути через жорстокість офіцерів стосовно матросів або поганого харчування. І справа тут не в конкретному тумакові чи червах у борщі (див. “Броненосець Потьомкін”) просто невдоволення довго накопичувалося і ось, нарешті, прорвало. В процесі цього захоплюючого екшину обов’язково з’являється призвідник, який, видершись на дах рубки чи гарматну башту, формулює ідею, яка заволодіває масами, і стає спрямовуючою силою (все по В.І. Леніну): мовляв, досить, натерпілися, братва! Капітана – за шию і на рею, офіцерню – за борт, скормити акулам, боцманів – у трюм, кондуктОрів – відпиздити до втрати пульсу! Піднімаємо чорний прапор і йдемо піратствувати в теплі моря! Жити будемо красиво і багато, шкода, що тільки недовго... (див. Р. Мерль, “Острів”)

Коли така ідея знаходить підтримку серед команди, бунт отримує керуючий суб’єкт в особі авторитетного члена колективу, якого вибирають верховодити в піратській ватазі – саме таким чином встановлюється особиста влада. В приведеному прикладі – на кораблі.
Але бунт може лишитися і безсуб’єктним. В такому разі бунтарі керуються не волею лідера (в т. ч. колективного), в якому бачать виразника своїх інтересів, а очевидними для всіх мотивами.
Приклад (див. Р. Мерль, “Острів”): бунтівний екіпаж сходить на берег і спалює корабель. А далі – кожен сам за себе. Рушійною силою в даному випадку стає страх за скоєне і намагання уникнути покарання.

Бунт на заводі можуть викликати погані умови праці, низький рівень заробітної плати, несправедливими звільненнями. Встановлення власної влади в даному випадку не означає зміну власника підприємства, а виражається, наприклад, у формі створення профсоюзу (економічний суб’єкт влади), вимоги якого власник змушений враховувати. У випадку, коли суб‘єкт в ході бузи не виник, то бунтарі, побешкетувавши, розходяться по домівках, а наступного дня знову виходять на роботу. Як варіант – спалюють завод і стають безробітними.

Тепер дослідимо бузу, що її представив Фейгін. Приводом стали нестерпні умови утримання: немає бані, немає дровенят (тіпа, енергетична смЄхдержава! В 21-у столітті все ще трапляються дров’яні бунти, як за царя Олексія Михайловича), годують помиями. Головна причина – відсутність так званих виплат, які хтось десь комусь колись обіцяв. Насправді – ніт, але у широких мас чмобіків чомусь виникла ілюзія, що їм хтось винен чи то 300 000 підйомних, чи то 195 000 хуйловських.

Подібні бурні вирази невдоволення мали місце в Підмосков‘ї, Білгородській, Ростовській, Ленінградській, Омській, Іркутській областях. Але ніде бузотьори навіть натяком не позначили претензій на встановлення своєї влади. Ніде не посадили на багнети полкового командира, не відпиздили начфіна і навіть в морду прапору-злодюзі не дали, не створили раду солдатських депутатів або комісію з конфлікту (див. події лютого-жовтня 1917 року). Ніде навіть не насмілилися сформулювати свої вимоги в письмовій формі.

Чого вони хочуть вкрай важко зрозуміти в загальному матьорному гвалті:
- видали іржаві автомати 70-х років;
- не забезпечили побутові потреби, навіть випрати онучі ніде;
- не проводиться бойова підготовка (не вчать фахово вбивати хохлів – це обурливо!);
- недостатньо точок зарядки телефонів;
- не відпускають у звільнення, щоб чмобіки могли вирішити свої проблеми власним коштом;
- командування самоусунулося і фактично не входить в проблеми особового складу;
- і т.д. і т.п.

І де тут бунт? Пацани рвуться на війну, “ защищать родину и ебать укронацистов ”, але бажають, щоб їх забезпечили якісними пукалками і шмотками, прокачали бойові скіли хоч би до Рембо початкового рівня, ну і, само собою зрозуміло, заплатили аванс за вбивство українців. Гроші – це ж святе! В іншому разі особливо відморожені бунтарі погрожують поскаржитися... Путіну (!!!)

Тобто протиріч з владою у братви немає жодних! Є тільки деяке непорозуміння в фінансових питаннях. Ну і, дровець би побільше, а то чіфірь скип’ятити немає на чому.

Як можна класифікувати згадані вище акти непокори в армії Лаптєстану? Це не бунти, не заколоти і повстання, а саботаж. Тобто, умисне невиконання або недбале виконання певних обов’язків. Чмобіки відмовляються дотримуватися регламенту служби і виконувати посадові обв’язки до того часу, поки командування не створить для цього відповідних умов.

Вкотре наголошую: в Рашарейхові ніяких повстань, принаймні, на даному етапі, бути не може.
Але сподіваюся, що за півроку-рік, чмобіки, якщо виживуть в м’ясорубці на українській землі, почнуть вже в Лаптєстані влаштовувати справжні заколоти з різаниною командирів і утворенням “народних республік”.

 Отправлено: 02.01.23 00:33. Заголовок: За все з кацапні спитаємо

Гадину не можна вгамовувати словом, її потрібно знищувати без рефлексії, пускання слини та розмазування сопель. Відчувши смак крові, кацапська гадина вже не може зупинитися сама, її може зупинити тільки одне: її потрібно змусити захлинутися власною кров’ю. Підкреслюю: ВЛАСНОЮ КРОВ’Ю! Інакше це не працює.

За всю історію свого існування Залісся-Московія-Всеросійська імперія-СРСР-РФ ніколи, жодного дня, жодної хвилини не вели справедливих оборонних війн захищаючи свою землю. Від початку свого існування Московія вела тільки і виключно загарбницькі війни, розширившись за сім століть в десятки разів. Чому? Дехто знаходить відповідь у тому, що Московія, мовляв, імперія, а імперіям властиво розширюватися, тобто, вести загарбницькі війни.

Це не так. Московія розширювалася, бо жодного разу московитам не прилетіло у відповідь на їхню агресію проти сусідів. Непокаране зло тільки зміцнювалося і продовжувало нападати на сусідні землі і народи.

Тільки раз вони так отримали по зубах, що запам’ятали це назавжди і передали свій страх своїм вилупкам. Ім’я цього кацапського страху – Степан Андрійович Бандера.

Так от, ми маємо здійснити свою історичну місію, так дати по зубах кацапам, щоб і через сто років (а краще через тисячу!) кожен кацап сцявся в штани, почувши українську мову. Щоб і через сто років кацапські самки лякали своїх виплодків: “Цить! Бо бандера прийде!”

Про що мова?

Про колективну відповідальність.

 Отправлено: 09.01.23 01:56. Заголовок: https://i.postimg.cc..

Кожен, хто працює з інформацією, текстами та закладеними між рядків сенсами, часто прихованими навіть від тих, хто той текст згенерував, може на власні очі бачити, як провідне рузькє видання однією фразою множить на нуль всю їхню пропаганду і всю есвео.
Бо "всьо равно" означає "вопрєкі".
А якщо "вопрєкі" — то яке в сраку може бути "всьо ідьот по плану"?
Хіба план передбачав рік принижень і лютого спротиву, коли твою "втарую в мірє" їбуть у всі дірки?
Нам дают пізди, но ми всьо равно.
Нас взривают, но ми всьо равно.
Наши трупи жрут собакі хохлов, но ми всьо равно.
Ми сосьом пісос, но всьо равно.
Ми кончєниє обригани, оккупанти, убійци і насільнікі, но всьо равно.
Гойда, блядь, вєдь всьо равно!

 Отправлено: 09.01.23 09:05. Заголовок: Путник твое место в ..

Путник твое место в психушке. Однозначно!